Ця подорож вийшла досить важкою. Насамперед це пов’язано з тим, що ми мали лише 2 дні в Київі та 4 дні дороги.
До кордону ми їхали двома машинами. Машину, яку ми передавали на українську армію, потребувала деякого ремонту, тому максимальна швидкість по автобану не перевищувала 120км/г.
Трохи відпочивши з дороги, Андреас побачив вечірню столицю нашої країни. На жаль лише ззовні та під час повітряної тривоги Софіївський та Михайлівський собор, Майдан Незалежності, прогулявся вулицею Хрещатик та проїхався в Київському метро.
На ранок наступного дня ми вивантажили гуманітарну допомогу для військових та багатодітної родини. Після Андреас відвідав блендажі на двох пунктах захисту піднебіння над Києвом. І навіть випив ісклюзивний чай (чай для справжніх українських героїв – для Воїнів ЗСУ).
Цього ж дня ми відвідали міську державну установу де Андреас став мимовільним свідком того, як легко та невимушено в Україні відбувається спілкування із працівниками державних установ.
Вечір цього дня також був із сиренами, шахідами, балістичними ракетами, що летять з території росії у багато регіонів української держав. Цього ж вечора у Києві осколки ракети впали у кількох районах Києва. Впали на житлові будинки.
На 2-й день була запланована поїздка до міста Гостоміль, місто Буча та Ірпінь. Дуже хотілося, щоб Андреас побачив наслідки перебування російського світу в Україні. У цих місцях відбувається багато реставраційних робіт. Багато будинків знесли, більшість у процесі реставрації. А є ще і ті, які залишились повністю зруйнованими війною. Ми проїхали відновленою вулицею Вокзальна у Бучі, на якій знищили колону російської техніки, яка рухалася у бік Києва.
Дивлячись на зняті нами фото та відео, у це зараз складно повірити, але кадри з цієї вулиці були на сторінках усіх світових видань. На сьогоднішній день, ця вулиця виглядає зовсім інакше – вона фактично відновлена. Замість знищених відбудовані нові приватні будинки. Відбудова – це також боротьба. Це маніфест – неприйняття війни.
Хотілося б побачити та показати ще багато. Ми не маемо сумніву, що дуже скоро це буде можливо!
Київ, як і вся Україна, має велику історію, величезну кількість старовинних споруд, чудових видів і завжди залишає чудові враження. Ми обов’язково знайомитимемо бажаючих з нашою улюбленою мирною та вільною країною, з рідними містами, та будемо ще довго показувати наслідки цієї війни.
А поки що у кожного з нас болить душа за нашу Україну, близьких та рідних.
Перебуваючи у безпеці, ми не повинні забувати і про тих, хто ризикуючи життям бореться за Мир та наближає Перемогу. Саме для цього ми тут. Саме тому нам потрібно продовжувати донатувати та допомагати.
Велика подяка всім хто брав участь, хто допомагав речами та продукти.
Дякуємо вам за підтримку та добрі слова!
Якби не ви, цієї поїздки могло би не бути!